Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій закликав вірних чад Української Православної Церкви молитися за протоієрея Миколая Сисонюка, настоятеля Успенського храму в селі Птича на Рівненщині, та його паству. З таким прохання Його Блаженство звернувся під час своєї недільної проповіді в лаврському храмі Антонія і Феодосія Печерських 20 грудня.

Предстоятель розповів про складну ситуацію навколо громади Української Православної Церкви в селі Птича: «Віруючі виявилися закритими та ізольованими у власному храмі. Православні не мають можливості отримувати їжу та воду». Предстоятель зазначив, що навіть рішеннями судів неодноразово підтверджено, що храм належить громаді УПЦ. Та не зважаючи на утиски, православні відстоюють свою святиню і не бажають віддавати її розкольникам.

Як повідомляв раніше Інформаційний відділ УПЦ, 18 грудня розкольники за підтримки «Правого сектору» перешкоджали вірянам увійти до власного храму. Ігноруючи наявність у парафіян усіх документів на володіння культовою спорудою та рішення кількох судів. Проте, прочанам вдалося потрапити в будівлю і звершити там богослужіння. На даний момент парафіяни Успінської громади перебувають в молитві в своїй церкві та вірять, що їм вдасться відстояти свій храм.

news.church.ua

Як повідомляє Інформаційний відділ УПЦ на Рівненщині віряни Української Православної Церкви вже четверту добу продовжують відчайдушно захищати свій храм від зазіхань розкольників. За підтримки поліції  останні тримають їх в облозі без світла, опалення, води та їжі.

На сайті Спілки Православних Журналістів 20 грудня було оприлюднено відео, на якому зафіксовано застосування грубої фізичної сили проти мирних громадян в селі Птича, яким розкольники та представники радикальних угрупувань перешкоджали молитися у власній церкві.

На відео зафіксовано застосування церковними рейдерами «коктейлів Молотова», сльозогінного газу, дубинок та арматури. Показано, що були нанесені травми священнослужителям і вірянам.

Continue Reading →

Українська Православна Церква виступає проти будь-яких можливих маніпулятивних технологій, підкупів виборців і фальсифікацій на виборах в місцеві органи влади. Про це сказав керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич), повідомляє Центр інформації УПЦ.

«Майбутнє України та її громадян залежить від тих змін, які незабаром відбудуться. Повноваження місцевих органів влади пов’язані з практичними питаннями суспільного життя, які стосуються всіх нас. Церква підтримує чесні вибори і виступає проти неправдивих методів ведення політичної боротьби. Водночас, про відповідальність, пов’язану з цими виборами, мають пам’ятати і учасники виборчого процесу. Чим більше у нас виявиться відповідальних політиків і громадян, тим стійкіше буде наша держава», — зазначив митрополит Антоній.

При цьому він підкреслив, що значну роль місцева влада відіграє в релігійному житті територіальних громад.

«На жаль, події останнього року в деяких регіонах України свідчать, що місцева влада далеко не завжди готова займати конструктивну позицію у вирішенні суперечок між релігійними громадами різних конфесій. І якщо законні повноваження перевищуються на місцях, це може сприяти локальним релігійним конфліктам, граючи на руку тим, хто зацікавлений в розхитуванні ситуації в нашій країні», — зазначив керуючий справами УПЦ.

Разом з тим митрополит Антоній висловив надію, що ті, хто обіймуть управлінські посади в місцевих органах влади в результаті цих виборів, будуть проявляти максимальну обережність у питаннях міжконфесійних відносин.

У 2007 році Архієрейський собор «УПЦ КП» прийняв так звану Історико-канонічну декларацію «Київський Патріархат — помісна Українська Православна Церква». Цей документ є обґрунтуванням претензії «Київського Патріархату» на канонічний статус. Можна стверджувати, що це найголовніший богословський документ «КП».

Автори «декларації» обрушуються на «канони» як на щось негативне, нижче в порівнянні з справжньою духовністю. Канони Православної Церкви порівнюються з старозавітним Законом, і на цій підставі розглядаються мало не як вимушене явище в Церкві.

Все це мало має відношення до православного розуміння канонічного права. Канони християнської Церкви містять вказівку на повноту спасительних засобів. Протиставляти канони і християнську любов просто нерозумно, тому що вони є вираженням цієї любові, виразом турботи про спасіння людини. Вони захищають людину від гріха і помилок.

Якщо богослови «КП» так негативно сприймають Старий Завіт, то нехай скажуть, чому він входить в корпус Священного Писання? Чому Церква відкинула єресь Маркіона, який різко протиставляв Новий і Старий Завіт? Схоже в «КП» не знають елементарних речей, а його вчення є найчистішим модернізмом.

Разом з атакою на статус канонів в Церкві, «КП» все ж апелює до них, коли йому це вигідно. Тобто, на самому початку своєї «Декларації», так званий «КП» забезпечує собі досить зручну позицію — коли канони заважають «КП» він оголошує їх виконання «фарисейством», а коли навпаки, можна викрити інших в порушенні канонів чи гнучкому їх застосуванні, обрушується з жорсткою критикою за це порушення.

Також, «Київський Патріархат» в одних випадках вказує на те, що фактичний стан справ вище всяких «папірців» і зізнань, а в інших прибігає до юридичної казуїстики і буквоїдства.

В одному з розділів «декларації», «Київський Патріархат» апелює до історичних прикладів здобуття церковної незалежності. Багато помісних православних Церков проголошували свою незалежність від Церкви-Матері в односторонньому порядку на багато років розриваючи відносини з митрополією. На цій підставі «Київський Патріархат» виправдовує свою канонічну самоізоляцію. Мовляв, якщо МП чекав визнання свого статусу 100 років, то і ми почекаємо скільки потрібно.

Однак який стосунок «КП» має до автокефального руху? Хіба існує хоч один історичний приклад, коли помісна Церква створювалася шляхом дублювання існуючої церковної ієрархії? Таких прикладів не існує. Створення «паралельної церкви» і претензія на «помісність» — це знущання над сенсом православного вчення про Церкву.

«Київський патріархат» не має ніякого відношення до тієї церковної структури, яка насправді має право отримати автономію чи автокефалію. Створення паралельних псевдо-церковних структур це одна з форм «самочинного зібрання». Ось чому «КП» не може апелювати до прикладів, коли статус самопроголошених автокефалій не признавався якийсь час, але потім все ж затверджувався. «Київський Патріархат» не проголошував свою автокефалію, будучи в складі Православної Церкви, він був створений «з нуля» і існує всього лише трохи більше 20 років.

Нехай «КП» відповість, які православні канони допускають створення ще однієї «церкви» на території, де вже існує православна ієрархія? Це грубе порушення правила «в одному локальному місці повинен бути один єпископ» і злочин проти Єдності і Соборності Церкви. І справа навіть не в адміністративному дублюванні, а в дубляжі Таїнства Євхаристії в одному локальному місці, що є образою цього Таїнства і спотворенням Його сенсу.

Таїнство Євхаристії припускає, що в одному локальному місці збираються всі християни, незалежно від їх соціального стану, походження, раси, національності, політичних поглядів і т. д. Не допускається поділу Євхаристії для різних груп людей.

Не може існувати окремо Євхаристія для «любителів пива», окремо для любителів української мови, окремо для націоналістів, окремо для лібералів, окремо для українців і окремо для росіян і т. д. Це повний нонсенс! Але «Київський Патріархат» допустив поділ Євхаристії, коли в буквальному сенсі в деяких селах стоїть церква УПЦ, а через кілька десятків метрів стоїть церква «КП». І люди в один і той же час причащаються з різних чаш. Це знущання на імперативом любові, вимогою єдності та одностайності.

«Київський Патріархат» бреше або замовчує про те, що єдність Церкви це не тільки невидима єдність і єдність віровчення, але і видима єдність, яка виражається в тому, що люди причащаються Тіла і Крові Христових з однієї чаші!

Але ж є ще й УАПЦ і греко-католики. Перед нами постає суперечлива християнству картина, коли на одному «п’ятачку» відбувається кілька Євхаристій, і люди підходять до різних чаш, тільки тому, що у них різні політичні погляди, різна історична самосвідомість.

Таким чином, Філарет звершив ще більш тяжкий гріх ніж розкол — він створив «паралельну церкву»!

Паралельну церковну ієрархію можна порівняти з підробкою і крадіжкою авторських прав. Це все одно, що відкрити посольство якоїсь країни без дозволу цієї країни. Орендувати приміщення, зробити вивіску — «посольство Франції», приміром, і продавати візи, за якими ніхто нікуди не зможе поїхати. «Київський Патріархат» — це фейковая церква, яка не веде до Бога. Про це потрібно говорити не з ненавистю, а з болем, оскільки в «КП» є багато звичайних і адекватних людей, які попалися на приманку зручного «сервісу» — «зрозумілої» мови, патріотизму і т. д. Безліч ошуканих людей, які отримали фальшиві » візи «на шляху до Царства Небесного.

В Україні багато років існує справжня Помісна Церква, визнана всією Повнотою Православ’я яка дає всю повноту спасительних засобів, об’єднуючи людей незалежно від їх політичних поглядів. Називається вона — Українська Православна Церква. Без всяких видуманих приставок, які суперечать юридичним документам і церковній практиці.

Навіщо Філарету потрібно було створювати паралельну церковну структуру? Рух до церковної незалежності в інших країнах (Болгарії, Сербії, Греції та ін.) був викликаний бажанням більшості духовенства, чернецтва та мирян. Тільки за цієї умови церква могла знайти визнання незалежного статусу.

Хто ж пішов за Філаретом? Абсолютна більшість єпископату, священиків, монастирів, мирян, залишилися в Українській Православній Церкві! Аргумент про те, що «КП» підтримує більшість населення нікчемний, оскільки ми повинні приймати тільки статистику підтримки тими віруючими, які регулярно відвідують богослужіння і практикують свою віру. З якого дива ми повинні враховувати думку атеїстів, інославних і язичників? Хресний хід УПЦ на честь 1000-річчя кончини князя Володимира (і багато інших) зібрав десятки тисяч православних християн, в той час як до «КП» прийшло всього лише 600 чоловік. Це все що потрібно знати про підтримку віруючими «КП».

Таким чином, претензія так званого «Київського Патріархату» на «помісність» і канонічність богословськи і практично неспроможна, тому що «КП» відкидає православне вчення про Церкву як «Єдиної, Соборної і Апостольської». «Київський Патріархат» відкинув єдність Євхаристії, знехтував апостольським спадкоємством хіротоній і порушив соборний (вселенський) характер Церкви, впустивши до неї націоналізм.

http://uoj.org.ua/

5 вересня в Андріє-Володимирському храмі Кафедрального собору УПЦ на честь Воскресіння Христового було звершено молебень для прочан, які вирушують на прощу до Святої Землі. Богослужіння з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія звершив вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київським вікаріатством.

Його Преосвященству співслужили священики Києва. У соборній молитві взяли участь прочани та спіробітники паломницької служби.

Наприкінці богослужіння єпископ Миколай звернувся до присутніх з архіпастирським словом. Зокрема він сказав:

— З ласки Божої, за Його Божественним Промислом ми разом з вами маємо можливість у цьому році відвідати святі місця, де відбулись події життя і спасительного подвигу Господа нашого Іісуса Христа. Дивна річ, але віруюча людина не відчуває там себе на чужині. І не тому, що за сучасних умов ми можемо швидко дістатись цієї землі, але тому, що всім нам так близькі православні святині. І перебуваючи там, ми відчуваємо себе наче вдома. Наше паломництво буде проходити з відвідуванням багатьох місць, які пов’язані з земним життя Господа нашого Іісуса Христа. Як сказав свого часу Блаженніший Феофіл, патріарх Єрусалимський, що паломництво — це п’яте Євангеліє, яке не написане в словах чи книгах, але яке розгортається перед нами в архітектурі, в ландшафтах, в перебуванні там, де був сам Христос. Паломництво дає можливість людині глибше перейнятися євангельським духом, людина наче стає свідком всіх тих подій, які зображенні в Святому Письмі. І коли людина після паломництва на Святу Землю читає Святе Письмо, вона по-новому його сприймає, неначе ставши живим учасником євангельських подій.

Ми говоримо про храми, як місце, де небо зустрічається з землею. Так можливо сказати і про Святу Землю, адже перебуваючи на ній, ми бачимо реальне єднання неба і землі. Перебуваючи там, ми відходимо від усіх наших земних клопотів, нас пронизує зовсім інший, нематеріальний дух, який ми називаємо благодаттю. Це та сила, яку надсилає нам Господь, що укріплює нас в нашому житті, що веде нас до Бога і до Неба. Ось чому паломництво завжди було важливим для християнина, — щоб стати ближче до Бога. І хочеться побажати, щоб там, на Святій Землі, ви отримали те, що бажали, про що молилися.

Преосвященний владика також звернув увагу прочан на головні мотиви цьогорічної осінньої прощі:

— В цьому році ми відвідуємо Святу землю в особливих історичних умовах нашої Батьківщини, в час її великих випробувань. Мені хотілося, щоб кожний з вас підніс на Святій Землі посильні молитви про мир, щоб Господь благословив нашу Вітчизну миром і благополуччям. Щоб, нарешті, ми навчилися поважати один одного, щоб наші співвітчизники побачили в ближніх своїх братів і сестер, і зрозуміли, що ми всі діти Божі. Адже, якщо хтось претендує на життя іншої людини, він таким чином кидає виклик Богу, не розуміючи, що насиллям нічого неможливо змінити. Змінити щось на добре, як правило, можна лише працею над самим собою.

Паломництво, це також нелегкий труд. Ми чимало потрудимось, чимало подолаємо шляхів, чимало побачимо і чимало будемо молитися. І нехай ця молитва полине до Бога і буде Їм почута, щоб Господь послав те, про що ми будемо просити. Нехай благодать Божа перебуватиме з вами і Господь подасть вам сили достойно пройти весь паломницькій шлях на Святій Землі і з відновленим серцем і душею повернутися до своїх рідних, на свою рідну землю, щоб і надалі нести свій життєвий подвиг для досягнення Царства Небесного.

Преосвященний владика, також, передав пристунім благословення у добру путь від Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

Представник Паломницького центру Української Православної Церкви Олександр Ворсін розповів прес-службі Київської митрополії, що ця поїздка зібрала близько 600 паломників в десятках груп не лише Київської, а й інших єпархій УПЦ. Завдяки співпраці з авіакомпаніями України та Ізраілю, вдалось значно зменшити вартість авіа білетів. Кожну групу очолюватиме представник паломницької служби зі свого регіону, а вся поїздка триватиме під духовним керівництвом Преосвященного Миколая, єпископа Васильківського. Не дивлячись на те, що через загальну для багатьох європейських країн економічну кризу потік паломників до Святої Землі зменшився, про що свідчать працівники ізраїльських агенцій і служб, цього не можна сказати про Україну. Саме випробування, що випали на наших співвітчизників, не дивлячись і на подорожчання, і на значні матеріальні витрати, спонукає їх до молитви на Святій землі .

Про це так само поділилася з нами Наталія Барабаш, регент Київського храму преп. Агапіта Печерського, що в Київському парку ім. О. С. Пушкіна: «Нас від храму їде четверо парафіян. Мене будуть проводжати син і онуки. Трохи хвилювалася. А зараз після молебну заспокоїлась, отримавши благословення владики Миколая, а через нього і благословення нашого Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Я давно мріяла про це паломництво, і ось Господь несподівано дав таку можливість. Звичайно, будемо молитися за всіх наших рідних і знайомих. Але зараз наше спільне духовне зусилля повинно бути про мир, ми молимось щоденно тут в Україні, і особливо будемо молитися про мир там, на Святій Землі».

На завершення молебну при цілуванні напрестольного хреста, владика Миколай окропив паломників святою водою.

Сергій Герук,

прес-служба Київської митрополії

24 серпня в Україні відзначатиметься 24-а річниця проголошення незалежності України.

В цей день Блаженніший Митрполит Київський і всієї України Онуфрій благословив по всім монастирям та парафіям Української Православної Церкви звершити молебні за Україну та український народ.

http://mitropolia.kiev.ua/

22 серпня Україна відзначає День пам’яті працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців Національної гвардії України, які загинули під час виконання службових обов’язків.

В цей день Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій благословив поминання цих воїнів по всім монастирям та парафіям Української Православної Церкви.

До циркуляра Блаженнішого Митрополита Онуфрія додається поіменний список (194 особи) загиблих.

http://mitropolia.kiev.ua/

Открытие в Украине параллельных структур различных Поместных Церквей несет в себе угрозу для церковного и общественного мира.

Украинская Православная Церковь обязательно должна быть приобщена ко всем возможным переговорам о преодолении церковных разделений в украинском православии. Открытие в Украине параллельных структур различных Поместных Церквей несет в себе угрозу для церковного и общественного мира.

Об этом заявил Управляющий делами УПЦ митрополит Бориспольский и Броварской Антоний в интервью порталу «Про Церкву».

Комментируя участившиеся в последнее время визиты представителей Константинопольского Патриархата и прозрачные намеки на возможность открытия в Украине церковных структур КПЦ, митрополит Антоний подчеркнул, что Украинская Православная Церковь обеспокоена подобными заявлениями.

Иерарх особо отметил, что Украинская Православная Церковь является крупнейшей религиозной конфессией в Украине, а по количеству церковных общин — одной из самых многочисленных в мире, поэтому обязательно должна быть приобщена ко всем возможным переговорам о преодолении церковных разделений в Украине.

«К сожалению, мы видим, что иерархи Константинопольского Патриархата в последнее время, посещая Украину и общаясь с представителями государственной власти и представителями непризнанных церковных группировок, фактически игнорируют Украинскую Православную Церковь», — сказал митрополит Антоний.

Он также отметил, что вопрос преодоления церковного раскола не прост и Украинская Православная Церковь была бы благодарна за любую поддержку со стороны других Поместных Церквей.

«Еще в октябре 2008 года, находясь в Стамбуле на встрече Предстоятелей Поместных Православных Церквей, Блаженнейший Митрополит Владимир передал всем Предстоятелям свое письмо, в котором просил поддержать усилия Украинской Православной Церкви, направленные на восстановление церковного единства в Украине. Вместе с тем, Блаженнейший Митрополит Владимир в том же письме отмечал, что считает неприемлемым решение проблемы раскола путем создания в Украине нескольких параллельных православных юрисдикций», — подчеркнул Управляющий делами УПЦ.

Опыт показывает, отметил владыка, что открытие на одной территории параллельных структур различных Поместных Церквей несет в себе угрозу и для церковного, и для общественного мира.

«Мы надеемся, что в будущем и руководители Украинского государства, и представители других Поместных Церквей будут учитывать позицию иерархов, духовенства и верующих Украинской Православной Церкви», — заключил митрополит Бориспольский и Броварской Антоний.

http://www.pravlife.org/

В ніч з 25 на 26 липня 2015 року невідомими особами було вчинено замах на життя священика Романа Ніколаєва, настоятеля парафії святої мучениці Тетяни в Оболонському районі міста Києва. В результаті завданих смертельних поранень він, через декілька днів, помер у лікарні так і не прийшовши до свідомості.

28 липня 2015 року було вбито черницю Свято-Вознесенського Флорівського жіночого монастиря міста Києва Алевтину (в миру Наталія Кравчук). На її тілі були виявлені ознаки насильницької смерті, зокрема, зв’язані руки та сліди удушення.

За фактами цих вбивств були відкриті кримінальні провадження за ст. 115 КК України (умисне вбивство) та розпочате досудове слідство.

У зв’язку з цими подіями 30 липня 2015 року Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова з проханням об’єктивно розслідувати жорстокі вбивства священика Романа Ніколаєва та черниці Алевтини (Кравчук).

Маємо впевненість, що правоохоронні органи проведуть всебічне, повне та неупереджене розслідування цих резонансних вбивств.

Специально для издания News24ua.com Блаженейший Митрополит  Онуфрий  дал свои комментарии о ситуации в УПЦ, об отношении  церкви и государства, о расколе и об основах для обьединения верующих в Украине.

Ваше Блаженство, церковная ситуация в Украине крайне напряженная. Все чаще верующие люди говорят о гонениях на Церковь. Как вы можете прокомментировать это?

- Можно говорить сейчас о гонениях на Церковь? Понимаете, все зависит от того, что вкладывать в это слово. Я имею ввиду масштаб, форму и длительность   гонений. Человека могут за его веру в Христа лишить свободы, могут ограничить его свободу, а могут и убить. И в каждом случае речь пойдет о гонениях. Давайте вспомним советские времена, когда Церковь находилась в состоянии гонений со стороны государства.

Так, с 1917 по 1939 годы было расстреляно сотни тысяч священников и миллионы простых верующих. Закрыли или разрушили почти все храмы и монастыри. Проповедь Евангелия могла закончиться заключением  или ссылкой в Сибирь.

Затем, с началом войны ситуация изменилась. Сталин позволил открыть не только храмы и монастыри, но и семинарии. Однако, это не означает, что гонения на Церковь прекратились. Они приняли другой вид, стали менее агрессивными, но не исчезли вовсе.

Несколько ухудшилась ситуация с приходом к власти Никиты Хрущева, который пообещал показать последнего священника по телевизору.

Гонения усилились, хотя и перешли в другую фазу. Так, в Советском Союзе говорили о демократии и свободе, но эти разговоры не подтверждались конкретными делами. Вместо этого, мы были свидетелями унижения всего, что касалось Церкви и религии. Моральное давление на верующих людей был бешеным. Тех, кто посещал храм выгоняли с работы и лишали социальных льгот. Более того, постоянно отмечалось, что религиозные убеждения это психическое отклонение. От молодых людей, которые решали поступить в семинарию и связать свою жизнь с Богом и Церковью, могли требовать справку от психиатра.

Возобновились массовые закрытия храмов и монастырей. Так, физическое уничтожение верующих прекратилось, но попытки морального и духовного истребления были крайне серьезными. Очень сложно было тогда … Конечно, сейчас ситуация иная. Священников не убивают, не отправляют в психбольницы, храмы не разрушают. Однако, это не означает, что у нас все очень хорошо и никаких проблем нет. Они есть.

Например, в Украинской Православной Церкви за последний год отобрали около тридцати храмов. В некоторых местах священники нашей Церкви притесняют представителей местных властей. Все это, конечно, сопровождается грубыми нарушениями законодательства и Конституции Украины. Казалось бы, что власть должна реагировать на это соответствующим образом, однако, к сожалению, такой реакции мы не видим.

Более того, даже письма, которые наши верующие отправляли в соответствующие органы с просьбой защитить их от посягательств агрессивно настроенных псевдопатриотов, ответа не получили. Вместе с тем, как я уже говорил выше, некоторые чиновники активно поддерживают противоправные действия по отношению к нашей Церкви. Они собственноручно инициируют собрание сельских общин, на которых, вопреки закону об отделении Церкви от государства, принимаются решения о переходе церковной общины с канонической юрисдикции в неканоническую. Также в последнее время мы становимся свидетелями и вовсе непонятных явлений, таких как решение волынских депутатов о том, что нашу Церковь надо переименовать. Все эти случаи являются свидетельством того, что ситуация в религиозном поле Украины крайне напряженная и способствовать этому напряжению это преступление. Наоборот, нужно искать пути для примирения общества, а не инициировать его разделение.

-То есть, вы считаете, что государство должно активнее вмешиваться в то, что происходит сейчас на религиозной поле Украины?

- Государство должно обеспечивать законность и порядок и требовать этого от всех своих граждан без исключения. Есть известное выражение русского философа Владимира Соловьева, о том, что задача  государства не создать рай на земле, а сделать так, чтобы она не превратилась в ад. Что нужно делать для этого? Заниматься решением политических и экономических проблем, заботиться о благосостояние каждого гражданина, и гарантировать государству верховенство права.

Сегодня же, к сожалению, вместо того, чтобы заниматься решением Государство должно обеспечивать законность и порядок и требовать этих проблем, государственные мужи вмешиваются во внутреннюю жизнь Церкви. Это не правильно.

Я вспомнил случай, который произошел недавно в одном из сел Черновицкой области. Сельская община заявила о том,  что церковная община должна перейти к Киевскому Патриархату. Как это часто сейчас делается, в клубе собрали сельчан (почему-то, все эти сборы слишком похожи на те, которые происходили при Союзе), и на том собрании председатель сельсовета предложил людям путем голосования решить, к какой Церкви должны перейти их верующие односельчане. На замечание присутствующих на собрании священников о том, что такие действия являются противоправными, так как противоречат церковному уставу, председатель ответил, что, мол, в нашей  стране все решает народ и именно он является высшей инстанцией власти. После его речи на сцену вышел один из священников и сказал, что раз у нас в стране народ это высшая инстанция власти, то он предлагает выбрать его кандидатуру на должность председателя сельсовета. Интересно, что большинство людей, которые были в клубе, проголосовали «за» это предложение.

Так вот, председатель сельсовета, несмотря на то, что сказал ранее о свободе народа, запротестовал, и заявил, что это решение не может быть легитимным, потому что есть установленный государством регламент выборов и такое. Да, конечно такой порядок есть. И его следует исполнять. Но такой же порядок есть и в Церкви и его тоже не стоит нарушать! Если мы говорим, что закон должен быть одинаковым для всех, то так надо и делать. Нельзя использовать  политику двойных стандартов — на этом следует сделать упор. С другой стороны, возвращаясь к теме гонений, следует заметить, что больше всего  Церковь страдает из-за нас и наших грехов. Мы виновны  во всем том, что сейчас происходит как в Церкви так и в государстве. Наша греховная жизнь стала причиной тех всех проблем, свидетелями которых мы являемся.

Поэтому и исправить все можно только через восстановление Богообщения и через покаяние.

-Владыка, но не является такая ситуация следствием того, что УПЦ теряет свои позиции в украинском обществе? Например, согласно последним социологическим опросам большинство опрошенных выражает свою склонность к Киевскому Патриархату.

- Знаете, для нас, верующих людей, все эти опросы являются очень малозначимыми. Для нас главное не только то, к какой Церкви мы себя относим, но и то, есть ли мы вообще в Церкви. Каждый грех отделяет нас от Тела Христова и вернуться можно только через покаяние и исправления своей жизни. Вот это действительно важно. То есть, для нас должно иметь значение не только то, что мы думаем о Боге, но и то, что Бог думает о нас. С этой точки зрения мы знаем, окончательный «опрос» состоится на Страшном Суде. Вот тогда и увидим настоящую картину. А до тех пор все эти социологические исследования, к сожалению, очень часто является лишь средством манипуляции сознанием и навязыванием чужого мнения не более. Почему я так считаю? Потому что есть реальная картина происходящего в религиозной жизни Церкви. Каждый храм, монастырь, а тем более Лавры нашей Матери-Церкви  наполнены людьми. И не только в праздничные дни, но и в будни. И это касается не только Киева или крупных городов, но сел и районных центров. Я общаюсь с нашими владыками, со многими простыми священниками и почти все они свидетельствуют, что в целом людей ни стало меньше, а в некоторых местах их даже больше. Да, есть проблемные  регионы и отдельные приходы, где люди настроены агрессивно против нашей Церкви. Но, все это скорее результат пропаганды СМИ и, возможно, влияние каких-то местных факторов. К сожалению, некоторые люди просто не понимают того, что такое Церковь Христова.

Поэтому, опрос нужно проводить не на улицах, а в храмах. Тогда, возможно, и можно будет увидеть примерную картину того, что происходит в действительности.

-А не проще было бы объединиться с теми же представителями Киевского Патриархата и таким образом преодолеть внутренние церковные проблемы и вообще закрыть вопрос с выбором того, в какой храм ходить? Если бы была одна Церковь, то не было бы ни захватов храмов, ни нарушения прав верующих, ни этих опросов.

-Церковь одна и более того Единственная. Так нам говорит Символ Веры «Верую, во Единую, Святую, Соборную и Апостольскую Церковь». В Украине всем этим критериям соответствует только одна Церковь УПЦ. Все другие, и Киевский Патриархат и Автокефальная Церковь это сообщества, откололись от этого единства, нарушив каноны Церкви. А это означает, что и вернуться обратно они могут только каноническим путем.

Что такое раскол? Это проявление гордыни, то есть это желание свои человеческие амбиции и стремление, поставить выше всего. А с гордыней можно бороться только одним способом через покаяние, которое в святоотеческой литературе называют фундаментом духовной жизни. В свою очередь, покаяние невозможно без смирения, которое скрепляет духовная жизнь. Еще раз повторяю, те кто отпал от единства с Церковью и ушел в раскол, сделали это по своей гордыне, а значит другого пути для возврата назад, кроме покаяния и смирения, просто нет. Все это четко прописано в каноническом праве Церкви, и прописано не нами, а задолго до нас и мы не можем по своему усмотрению, или по требованиям времени, принимать какие-то другие решения. С другой стороны, наша Церковь максимально открыта для диалога. Только хочу напомнить, что этот диалог должен происходить не в ультимативной форме и не на базе требований или условий, а исключительно на базе канонического права. Сегодня же, к сожалению, те, кто говорит о таком  диалог, нарушает все моральные и этические принципы, которые могли бы такому диалогу способствовать. Скажите, о каком диалоге идет речь, например, Киевский Патриархат, если мы постоянно слышим от его представителей о том, что наша Церковь враждебна к Украине и ее народу? Или, какой может быть диалог с тем, кто забирает храмы или издевается над верующими? Это не диалог, а насилие, и так поступать нельзя.

-А как вы оцениваете неудачные попытки объединить Киевский Патриархат и Автокефальную Церковь?

-Это только еще одно подтверждение того, о чем мы говорили выше. Если не отбросить собственные амбиции и не победить свою гордыню, никакого объединения быть не может. Очень показательно, что две православные церкви, в которых очень много общего, не смогли найти общий язык. Причина отсутствия желания поступаться собственными стремлениями. Условия объединения, которые предложил Киевский Патриархат, свидетельствуют о том, что на данный момент его представители думают не об объединении, а о доминирования в религиозном пространстве Украины. Кстати, почему именно представителями этой церкви больше нравятся все те социологические опросы, о которых мы говорили ранее.

-Так может, следует объединительную инициативу взять вам, представителям УПЦ?

-Еще раз повторяю, наша Церковь открыта для диалога и общения. И мы готовы принять тех, кто через покаяние желает вернуться в общение с каноническим Православием. Мы единые со всеми Православными Церквями мира, и к этому единству призываем и тех, кто сейчас находится в расколе. И это не новая позиция.
Точно так же смотрел на вопрос объединения  украинского Православия и почивший в Боге Блаженнейший Митрополит Владимир (Сабодан). Он не принимал никаких поспешных решений, не шел на объединение ради самого объединения, а всегда подчеркивал необходимость соблюдать в этом вопросе каноны Церкви. Объединение через насилие, из-за давления, или через внешнее подписания каких-то документов невозможно.

Объединиться можно только тогда, когда есть понимание основных духовных законов, когда есть внутренняя потребность в этом, если есть желание поступиться своими амбициями. Любовь с одной стороны, и покаяние с другой, а во всем Христос. Вот основа для единения. И альтернативы этому нет. Церковь не презирает. Она ждет всех и каждого. И чем быстрее эту простую истину поймут те, кто отпал от Церкви, тем быстрее мы преодолеем раскол в украинском Православии.