У всіх єпархіальних центрах Української Православної Церкви 21 березня 2021 року, у Неділю Торжества Православ’я, відбудуться хресні ходи і молитовні стояння. Про це йдеться в офіційному зверненні Предстоятеля до віруючих Української Православної Церкви.

«Не зважаючи на численні прохання і звернення, у нашій державі не відмінені закони, що були прийняті минулою владою, і які суттєво обмежують права віруючих Української Православної Церкви. Хотілося б щоб голос наших вірян все ж таки був почутим. Тому благословляю у першу неділю Великого посту, коли святкуватиметься Торжество Православ’я, у всіх єпархіальних центрах нашої Церкви провести традиційні для цього дня хресні ходи та молитовні стояння, з урахуванням епідемічної ситуації. Ми маємо з молитвою на вустах та святинями в руках пройтися вулицями рідних міст, для того щоб засвідчити і нашу вірність Святому Православ’ю, і нашу любов до рідної Української землі – нашої земної Батьківщини», — закликав Митрополит Онуфрій.

Предстоятель підкреслив, що православні українці — віруючі УПЦ- мають право захищати свою віру.

«Ми є громадянами України, і у нас є вибороне кров’ю наших предків право сповідувати Православну віру так, як це заповідали Апостоли Христові та Святі Отці», — зазначив Предстоятель Української Православної Церкви.

Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій направив Послання до пастви Української Православної Церкви з нагоди Прощеної неділі та початку Великого посту.

Текст благословення Предстоятеля на Великий піст був направлений Канцелярією Київської Митрополії всім єпархіальним Преосвященним 11 березня 2021 року і буде виголошений у всіх монастирях та храмах Української Православної Церкви 14 березня, за Божественною літургією у Прощену неділю.

Возлюблені у Христі Преосвященні владики,

отці, матушки, брати i сестри!

Сердечно поздоровляю усіх Вас з початком Великого посту – особливо важливого часу в духовному житті кожної віруючої людини.

У дні Святої Чотиридесятниці ми покликані згадати про духовну складову свого життя, покаятися у гріхах, укріпити свої духовні м’язи подвигом стриманості і молитви, для того щоб з чистим серцем та оновленими силами зустріти торжество із торжеств — Світле Христове Воскресіння.

Найсуттєвіша ціль посту — це смирення перед Богом. Людина, яка смиренна перед Богом, завжди прагне добра. Відсутність смирення породжує гордість, ворожнечу, протистояння, війни, яких, на жаль, у нашому світі сьогодні дуже багато. Треба завжди пам’ятати, що всім нам через смирення і щире покаяння необхідно преобразитися. Ми постуємо заради чогось більшого, аніж просто утримання в їжі. Внаслідок обмеження надмірності в задоволенні своїх щоденних потреб і віддалення від життєвої суєти відбувається очищення душі, наближення її до Бога, наповнення серця духовною радістю та бажанням жити за заповідями Божими. Великий піст — це наша спроба змінити себе і світ на краще.

Крім того, маємо сподівання, що прийдешній піст стане часом не тільки духовного, але і тілесного оздоровлення. Це особливо актуально в умовах, коли пандемія коронавірусу продовжує хвилювати людей усього світу. Хвороба змусила кожного з нас подивитися на повсякденне та звичне нам життя інакше. І зараз, коли вже рік ми знаходимось в умовах карантинних обмежень, ми маємо усвідомити, що саме піст, а разом з ним і щире покаяння, змінюють Божественні суди зі строгих на милостиві по відношенню до всіх нас.

Не може не хвилювати нас і те, що до цього часу, не зважаючи на численні прохання і звернення, у нашій державі не відмінені закони, що були прийняті минулою владою, і які суттєво обмежують права віруючих Української Православної Церкви. Хотілося б щоб голос наших вірян все ж таки був почутим. Тому благословляю у першу неділю Великого посту, коли святкуватиметься Торжество Православ’я, у всіх єпархіальних центрах нашої Церкви провести традиційні для цього дня хресні ходи та молитовні стояння, з урахуванням епідемічної ситуації. Ми маємо з молитвою на вустах та святинями в руках пройтися вулицями рідних міст, для того щоб засвідчити і нашу вірність Святому Православ’ю, і нашу любов до рідної Української землі – нашої земної Батьківщини. Ми є громадянами України, і у нас є вибороне кров’ю наших предків право сповідувати Православну віру так, як це заповідали Апостоли Христові та Святі Отці.

Нехай у дні Святої Чотиридесятниці кожному з нас вдасться духовно зосередитись, щоб достойно прийняти в своє серце Воскреслого Христа.

Також благословляється вірним нашої Церкви протягом цього Великого посту щодня прочитувати по одній кафізмі з Псалтирі. Крім цього, благословляється робити по три земні поклони з молитвою «Отче наш» з проханням прощення наших гріхів, а також по три земні поклони з молитвою «Богородице Дево» з проханням благословення Божого для нашої Української землі та її народу.

Боже благословення нехай перебуває зі всіма нами! Амінь!

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Прощена неділя, 2021 рік

м. Київ

22 лютого 2021 року у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відбувся з’їзд представників захоплених храмів Української Православної Церкви, на завершення якого духовенство та віруючі УПЦ записали відеозвернення до Президента України з проханням захистити їхні права, а також звернулися до Помісних Православних Церков з закликом про молитву та підтримку.

Возлюблені у Христі браття і сестри!

У час несподіваних випробувань, що пов’язані з загрозою епідемії нового інфекційного захворювання, Церква звертається до своєї пастви вічноживими словами Господа нашого Іісуса Христа: «Не бійся, тільки віруй!» (Мк. 5:36). Віра в Бога відрізняє християнина з-поміж інших членів суспільства. Разом з тим, віра проявляє себе саме тоді, коли життєві проблеми і загрози ставлять людину перед фактом, коли потрібно протягнути руку на зустріч Христу, як зробив це потопаючий у морських хвилях святий апостол Петро.

Для людини природньо прагнути бути здоровою, адже саме такою її створив Бог для блаженного життя. Зі Святого Євангелія ми дізнаємося, що Господь зцілив багатьох людей, подарувавши їм фізичне здоров’я. Однак, таке здоров’я не було остаточною метою цих зцілень. Найголовніше — через прийняття дару зцілення, увірувати в Того, Хто є Джерелом життя. Саме тому фізичні недуги, що несуть загрозу смерті, не є наслідком випадкового збігу обставин. Святий апостол Яків пояснює їх причину так: «Вчинений гріх породжує смерть» (Як. 1:15). Тож, хвилюючись як не захворіти від коронавірусної інфекції, суспільство має усвідомити духовні першопричини всього, що трапилось. Бог закликає викорінювати смертоносний гріх, що руйнує людське життя, покаянням. Особливо тепер, у дні Святої Чотиридесятниці, Православна Церква пропонує все необхідне для принесення достойного плоду покаяння, котрий завжди був приємною жертвою в очах Господніх, що відвертала від людства кару Божу.

Сьогодні, перед обличчям інфекційної загрози, християнам слід уникати паніки, бо вона є проявом маловір’я. Натомість, постом і молитвою належить просити у Бога прощення своїх гріхів. За історичним прикладом нашої Церкви, її пастирі нехай ревно підносять свої молитви, неліносно звершуючи в храмах всі належні богослужіння та водосвятні молебні за здоров’я і подолання інфекції з церковним дзвоном та окропленням міст і сіл святою водою. Відповідно до церковної практики в усіх храмах та монастирях під час оголошеного державою карантину належить щодня вдаряти в церковні дзвони, а на святій Літургії підносити особливу молитву та прохання на єктенії. Завдяки таким щирим церковними молитвам Господь неодноразово посилав Свою благодатну допомогу та припиняв смертоносні епідемії в історії нашого народу. Віримо, що і нинішня епідемія спільними посиленими молитвами та трудами буде подолана.

Церква закликає своїх вірних не ігнорувати загальноприйнятих норм гігієни і виконувати рекомендації лікарів. У разі появи ознак, схожих на інфекційне захворювання, слід лишатись вдома, а у випадку погіршення здоров’я — обов’язково звертатись до лікарів. Пастирська опіка хворих в домашніх умовах має надаватись з урахуванням медичних вимог. Настоятелям храмів і монастирів потрібно ретельно стежити, щоб шановані ікони, до яких прикладаються вірні, постійно протирались з дезінфікуючим розчином. Після прийняття вірними Святого Причастя, запивку належить подавати в одноразовому посуді. Також слід з особливою увагою стежити за чистотою храмових приміщень, частіше проводити провітрювання та вологе прибирання.

Беручи до уваги встановлені державою обмеження щодо кількості осіб, які можуть бути присутніми під час звершення богослужіння (станом на сьогодні це 10 осіб), вважається допустимим, у разі потреби, Таїнства Сповіді та Причастя проводити протягом всього дня. У такому разі храм повинен бути постійно відкритим, щоб віряни мали можливість відвідувати його невеликими групами. У разі якщо в храмі присутня більша кількість вірян, ніж це є допустимим, богослужіння може проводитись на церковному подвір’ї під відкритим небом. При цьому, присутні матимуть можливість розташовуватись на такій відстані один до одного, як це передбачено діючими санітарно-епідеміологічними нормами.

Проте, всі зовнішні застереження матимуть сенс лише тоді, коли ми усвідомимо, що воля Бога, Котрий сотворив небо і землю, море і все, що в них (див. Пс. 145:6) полягає в тому, щоб ніхто з віруючих у Нього не загинув, але мав Життя вічне (Ін. 3:16). Нехай надихають всіх нас слова Псалтирі: «Підведу очі мої догори, звідки прийде мені допомога; допомога моя від Господа, що створив небо і землю» (Пс. 120: 1-2). А за словами святого апостола Петра, покажімо у вірі нашій праведність, у праведності розсудливість, у розсудливості стриманість, у стриманості терпіння, у терпінні благочестя, у благочесті братолюбність, а в братолюбності любов (див. 2 Пет 1:5-7). Тож у вірі та любові, як істинні християни, зустрінемо всі попущені Богом випробування та зі щирою молитвою до нашої небесної Заступниці Пресвятої Богородиці і всіх Святих самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богу віддаймо!

27 і 28 липня з нагоди 1031-ї річниці Хрещення Русі та дня пам’яті святого благовірного князя Володимира в Києві відбудуться урочисті Богослужіння та традиційний Всеукраїнський Хресний хід.

27 липня, після молебну за мир в Україні, який очолить Блаженніший Митрополит Онуфрій на Володимирській гірці, тисячі православних українців з чудотворними іконами та мощами святих з молитвою пройдуть центральними вулицями столиці в Києво-Печерську Лавру.

Молебень на Володимирській гірці розпочнеться о 13:00. Великий хресний хід від Володимирської гірки до Києво-Печерської обителі — о 13:30.

Після завершення Хресного ходу на площі перед Успенським собором Києво-Печерської Лаври буде звершено всенічне бдіння.

28 липня о 9:00 урочисту Божественну літургію на площі перед Успенським собором Києво-Печерської Лаври очолить Блаженніший Митрополит Онуфрій у співслужінні сонму архієреїв.

Про те, як краще дістатися до Києва з єпархій УПЦ дізнавайтеся у священників на своїх парафіях.

Ті, хто не зможе в цей час бути присутнім на урочистостях, матимуть можливість долучитися до спільної молитви за допомогою прямої трансляції на телеканалі «Інтер»:

27 липня

13:00 — пряма трансляція молебну на Володимирській гірці та Хресного ходу з чудотворними іконами

28 липня

09:00 — Божественна літургія в Києво-Печерській Лаврі.

Також 27 липня телеканал «Інтер» покаже об 11:00 документальний проект «Києво-Печерська Лавра. Фотографія тисячоліття», а о 12:15 — ексклюзивне інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Сьогодні, 14 вересня 2018 року, в ефірі програми «Ранок з Інтером» вийшло ексклюзивне інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів про своє ставлення до останніх церковних подій, пов’язаних з діями Константинопольського Патріархату щодо Української Православної Церкви. Предстоятель закликав народ України не боятися нічого, берегти чистоту Православної віри і жити з Богом.

— Сьогодні нас затягують у формат політичної партії, щоб нами не Христос керував, а — політики. Якби я хотів бути політиком, то одразу б пішов у політики. Хоча в молодості в мене були такі шанси. Я їх відкинув. Одягнувши духовні одежі, я повинен піклуватися про духовне і робити духовне. Ті люди, які вдягли ряси, та активно займаються політикою, вибудовують геополітичні плани, — це просто нечесні люди, які не змогли стати справжніми політиками, а зробили з себе перевертнів, щоб через свій духовний образ притягувати до себе людську увагу. Це — нечесно. Перед Богом цим людям доведеться відповідати за це.

Ми — самостійна Церква, і ми маємо всі атрибути незалежності, які необхідні сьогодні для нормального служіння Богові і народові. У нас є свій Священний Синод, незалежний від будь-кого, у нас є свій Архієрейський Собор, незалежний від будь-кого. Рішення нашого Собору є кінцеві, і ніхто їх не може оспорювати, не може накладати на них вето. У нас є церковний суд УПЦ, який є кінцевою інстанцією. У нас економічна, адміністративна незалежність.

Томос обмежить нашу свободу, яку ми сьогодні маємо. Якщо комусь потрібно, будь ласка. Нам це непотрібно. У нас є незалежність, самостійність, є всі атрибути вільного життя, які потрібні для успішного церковного служіння людям.

Те, що ми маємо з Московським Патріархатом, — це духовні зв’язки, молитовні зв’язки, канонічні зв’язки, культурні зв’язки. Це — нормально, так має бути. Церква не є політична організація, яка сьогодні одного любить, а іншого ненавидить, а завтра — навпаки. Церква всіх любить! Ми любимо росіян, ми любимо американців, ми любимо африканців, ми любимо азіатів. У нас немає ворогів. У нас є неприятелі, які противляться нам, але це не є вороги. Ми за них молимося.

Константинопольський Патріархат надіслав в Україну двох своїх екзархів. Такі дії є антиканонічними — надсилати в нашу незалежну Церкву своїх легатів, своїх екзархів.

Колись це була могутня Церква, яка охоплювала весь цивілізований світ, вона себе ототожнювала з Візантійською імперією. Візантійська імперія охоплювала весь світ, і Церква була еквівалентною імперії. Але сьогодні тієї імперії немає. Вони живуть минулим.

Сьогодні велика держава Візантія стала Турцією, і віра там нині не православна. Сьогодні православних віруючих там можна перерахувати на пальцях. Ті, хто свою рідну Вітчизну довели до того, що вона з православної держави перетворилася на мусульманську державу, хочуть нами командувати і вчити нас, як нам потрібно жити. Вони хочуть теж довести нашу Україну до такого стану, до якого довели свою Батьківщину. Тож, немає ні морального, ні канонічного права призначати сюди екзархів і втручатися в наші справи.

Втручання у справи іншої Церкви — це є антицерковна, антиканонічна дія і це є гріх, а гріх призводить до розділення людей. Втручання у справи нашої Церкви може породити розкол Православної Церкви у світовому масштабі.

Церква не може жити за стандартами мирського життя. Мирське життя, особливо політичне, змішане з інтригами, обманами, зрадами. Набір всякого зла. Церква не може жити такими мірилами, такими нормами. Церква живе Заповідями Христовими. У нас є свої методи боротьби зі злом. Це — молитва, це — покаяння, це — терпіння, це — смирення перед Богом і один перед одним. Це та сильна зброя, яка нищить зло.

Священик закликаний до того, щоб бути миротворцем, а не політиком, який роз’єднує людей. Та ідеологія, яка сьогодні пропагується, не є Божою ідеологією. Та особлива «мораль», що насаджують у нашому суспільстві, стає не християнською, а антихристиянською. Вводяться нові правила: одностатеві шлюби, аборти, вбивства тощо. Це є противне Христу, Бог не благословляє цього.

Церква виконує свою місію — вона веде людину до Бога. Вона нагадує людям, що ми всі є творіння Божі, закликає любити один одного, бути терпимими одного до одного, допомагати один одному. Знаю, Церква буде до кінця світу, тому що Господь сказав, що «врата адові не переможуть Її» (Мф. 16: 18).

Я хотів би звернутися до всіх вірних православних України. Не бійтеся нічого, будьте тверді у своїй любові до Бога, бережіть чистоту Православної віри, яка є дорогою, що веде до Бога. Любіть один одного, терпіть один одного, допомагайте один одному. Зло минеться, а добро буде жити вічно. Якщо ми будемо все терпіти, жити в любові до всіх та один до одного, то ніяке зло нас не переможе. Бог є Бог сили. А зло сили немає. Живіть із Богом! І будемо радісні, щасливі і благословенні!

http://news.church.ua

   Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

 Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом — «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання — все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності.

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви!

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової — Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас — архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

http://news.church.ua

8 листопада, в день прославлення пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського наша парафія на честь великомученика Димитрія відзначила своє престольне свято.

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія святкову літургію з нагоди свята парафії очолив настоятель парафії, керуючий Південним київським вікаріатством єпископ Васильківський Миколай.

Преосвященному владиці співслужили: Секретар Київської єпархії по місту Київ — протоієрей Віктор Іващук, благочинний Голосіївського благочиння протоієрей Павел Кирилов, благочинний Печерського благочиння протоієрей Володимир Косточка, благочинний Святошинського благочиння протоієрей Діонісій Дунаєв, благочинний Солом’янського благочиння протоієрей Ярослав Шовкеник, благочинний Другого Шевченківського благочиння протоієрей Віталій Бойко, духовенство храму та гості парафії в священному сані.

Після читання Євангелія, владика звернувся до пастви зі словом проповіді, а по сугубій єктенії підніс молитву Господу Вседержителю за мир в Україні.

На завершення літургії владика, духовенство та миряни пройшли хресною ходою навколо храму.

За літургією, також, молилися ктитори нашого храму, серед них - Народний депутат України Дмитро Андрієвський.

Преосвященний Миколай привітав присутніх і передав усім благословення та поздоровлення зі святом від Предстоятеля Української Православної Церкви.

Після літургії всіх наших гостей запросили до святкової трапези.

Настоятель та парафіяни храму дякують Народному депутату України Дмитру Андрієвському, всім  ктиторам храму за свято, за реставрацію храму та, безперечно, один з кращих в Києві іконостас.

Низький уклін всім, хто взяв участь у реставрації нашого храму, та в проведенні нашого престольного свята.