Різдвяне послання
Предстоятеля Української Православної Церкви
Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія
Архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам
Української Православної Церкви

Боголюбиві Архіпастирі й пастирі, всечесні іноки та інокині, дорогі брати і сестри — вірні чада нашої Святої Української Православної Церкви, сердечно поздоровляю усіх Вас з великим, мироспасительним празником Різдва по плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.

У ці святі дні наші душі і серця наповнюються благочестивими спогадами про велику Тайну народження у світ Сина Божого.

В той час, коли народився Владика Христос, самою великою і могутньою державою на землі була Римська імперія. Вона охоплювала собою майже все цивілізоване людство, і люди, які не знали Істинного Бога, пишалися тим, що вони живуть у такій державі.

Коли сповнилися часи пришестя у світ Месії, Сина Божого, люди, навіть язичники, в сокровенних тайниках своїх душ відчували, що у світі має статися щось надзвичайне і велике, щось таке, що змінить на краще увесь світ.

Деякі із «сильных мира сего» рахували, що це велике і дивне мають зробити саме вони. Так, цезар Август, правитель Римської імперії, вирішив провести перепис населення, щоби прославити себе і здивувати світ великим числом своїх підданих та неосяжними просторами свого царства. Він навіть не підозрював, що його велика ідея є лише маленькою крапелькою в океані мудрості Божественного Промислу про спасіння падшої людини. Толковники Священних Писаній говорять, що Божим Промислом перепис був влаштований для того, щоб Матір Божу привести з Назарета у Вефлеєм, щоби Вона саме тут народила у світ Сина Божого, як про це було сповіщено Духом Святим через уста древніх Пророків (Мих. 5, 2).

І Матір Божа, Преблагословенна Діва Марія, у Вефлеємі, в бідній печері, народила Месію-Христа, Спасителя світу. Вефлеємська печера, в яку в негоду заганяли безсловесних тварин, стала Палатою, в яку увійшов Творець видимого і невидимого світу. Вефлеємська печера стала Небом. «Поки в печері не було Владики Христа, — говорить святитель Димитрій Ростовський, — печера була печерою, але коли в печері народився Владика Христос, печера вже стала не печерою. Вона стала Небом… тому що де Бог, там і Небо». Святитель Григорій Неокесарійський говорить нам про те, що в печері Богомладенця Христа оточували святі Ангели.

Священний трепет охопив серця Вефлеємських пастушків, коли вони, отримавши звістку від Ангела, пр­йшли в печеру і побачили Богомладенця Христа в пеленах і лежачого в яслах (Лк. 2, 12, 16).

Для поклоніння Божественному Младенцю прийшли Мудреці зі Сходу. Натхненні внутрішнім відчуттям того, що у світі має статися щось велике, вони уважно слідкували за поведінкою небесних світил, надіючись через них знайти це чудо. І Господь відкрив їм його появою чудесної зірки.

Ця зірка привела Мудреців до Богомладенця Христа, Якому вони принесли дари: золото, ладан і смирну, і Якому вони з великим трепетом і благоговінням віддали Божественну честь і поклоніння.

І ми, дорогі брати і сестри, у ці святкові дні з особливим трепетом і благоговінням вклоняємось та молитовно прославляємо народженого у світ нашого Спасителя і Господа Іісуса Христа. Ми смиренно дякуємо нашому Спасителеві за те, що Він, будучи Сином Божим, по Своїй любові до нас, грішних, став Сином Людським; за те, що Він, як говорить святий Кирил Ієрусалимський, прийняв на Себе гірше, щоби подарувати нам краще. Син Божий прийняв на Себе людську природу і став тим, чим Він не був, щоби нас зробити тими, чим ми повинні бути.

«Приєднаймо себе, — закликає нас свт. Василій Великий, — до тих, хто з радістю прийняв Господа з Небес». Підкорімося Йому, бо Він наш Создатель і Господь, і Він бажає і творить нам тільки благо і добро.

Та людина, яка підкоряє себе Богові, яка заставляє свою гріхолюбиву природу робити те, що Бог заповідує робити, і відвертається від того, від чого Бог заповідує відвертатися, та людина, як колись Вефлеємська печера, стає вмістилищем Божого миру і радості.

Сьогодні багато говорять про свободу людської особи. Так, людина має свободу робити все: і добре, і зле. Христос Спаситель прийшов у світ, щоб навчити нас розумно користуватися своєю свободою. Син Божий навчає нас тому, що є добро і що є зло; що ми повинні робити, а від чого ми повинні відвертатися; що веде нас до життя, а що — до смерті.

Людино, якщо ти хочеш знати закони, які ведуть тебе до життя, — відкрий Святе Євангеліє, вони там усі написані. Читай їх і намагайся на них будувати своє життя, і будеш ти носієм справжнього щастя. А якщо за твоє благочестиве життя, за твою вірність Святому Євангелію хтось тебе зненавидить і буде над тобою знущатися, буде тебе ображати і переслідувати, не озлобляйся на нього, а терпи і люби всіх.

Пам’ятай, що дорога життя устеляється терпінням і любов’ю, і той, хто так робить, той на землі живе життям Небесним.

Ще раз поздоровляю всіх Вас, дорогі брати і сестри, з великим празником Різдва Христового. Бажаю всім здоров’я і Божого благовоління. Нехай мир Божий, оспіваний в різдвяну ніч святими Ангелами, буде в наших серцях, в наших домівках, в нашій Українській державі і в усьому світі.

Нехай Господь благословить усіх нас! Амінь.

Смиренний
+ОНУФРІЙ
Митрополит Київський і всієї України

Різдво Христове,
2016/2017
м. Київ

4 августа Киевская областная государственная администрация провела в Броварах праздничные мероприятия по случаю 25-й годовщины Независимости Украины.

В праздновании приняли участие Председатель Киевской областной государственной администрации Максим Дмитриевич Мельничук, представители власти, духовенства разных конфессий и многочисленные гости из всех районов Киевской области.

По приглашению организаторов и по благословению Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия праздничное мероприятие посетили викарий Киевской Митрополии епископ Васильковский Николай и Секретарь Киевской епархии протоиерей Константин Пилипчук.

Преосвящениий Николай от имени Блаженнейшего Митрополита Онуфрия поздравил всех присутствующих с 25-й годовщиной Независимости Украины, пожелал Украине и украинскому народу мира и процветания.

Также, епископ Николай и протоиерей Константин Пилипчук передали председателю Киевской областной государственной администрации Максиму Дмитриевичу Мельничук благодарственное письмо от Предстоятеля Украинской Православной Церкви за содействие в проведении Всеукраинского Крестного хода — ходи мира, любви и молитвы за Украину по Киевской области.

Релігійний експерт вважає, що не реєстрація статутів УПЦ і сама позиція керівництва Мінкультури вказує на два фактори — упереджене ставлення до УПЦ і — прагнення забезпечити перехід громад УПЦ до складу «УПЦ КП».

Юрій Решетніков звернув увагу на те, що згідно зі статтею 14 закону «Про свободу совісті та релігійні організації» всі статути УПЦ повинні були зареєструвати протягом місяця, найпізніше в тримісячний термін.

«Однак, незважаючи на чітко визначені законом терміни, Мінкультури протягом півтора (!) років не прийняв жодного офіційного рішення про статути, подані УПЦ, де-факто відмовившись їх зареєструвати. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що співробітники міністерства порушують чинне законодавство», — підкреслив релігійний експерт.

На думку релігієзнавця, досить сумнівні заяви Мінкульту про те, що подані УПЦ статути нібито суперечать чинному законодавству, тому, що в міністерському Департаменті у справах релігій і національностей немає жодного юриста, як немає таких і в експертній раді, на яку посилаються співробітники Мінкультури.

Що стосується «невідповідностей», які називає Мінкульт, релігійний експерт вважає їх надуманими. Чиновники, намагаючись примусити УПЦ забезпечити парафіям повну автономію, тим самим порушують традиції і внутрішні порядки УПЦ, збереження яких, гарантовано статтею 5 закону «Про свободу совісті та релігійні організації», пояснює він.

«Такого поняття, як „автономний прихід“, не знає не тільки православна традиція, — продовжує Юрій Решетніков, — але навіть в протестантських статутах передбачається, що громади підпорядковуються керівним центрам об’єднань, членами яких вони є».

Експерт вважає, що така позиція Мінкультури, говорить про два фактори — упереджене ставлення до УПЦ і — прагнення забезпечити перехід громад УПЦ до складу «УПЦ КП».

«Очевидно, що нормальне підпорядкування цих парафій своїм керівним центрам буде кілька ускладнювати реалізацію подібних планів. Тому, з одного боку, робиться спроба дезорганізувати структуру УПЦ шляхом нереєстрації її статутів, а з іншого — активізувати перехід її громад в УПЦ КП шляхом прийняття сумнозвісного законопроекту № 4128 „Про внесення змін до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації““, — коментує він.

Ю. Решетніков нагадує, що цей закон критично оцінюється як експертами-юристами, так і представниками Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. „Його прийняття навряд чи викличе масові переходи, але створить відчутні проблеми не тільки для парафій УПЦ, а й для всіх (!) релігійних спільнот України“, — підкреслює релігієзнавець. Він зазначає, що такі проблеми вже виникли з реєстрацією статутів в УАПЦ після того, як вона в минулому році відмовилася увійти до складу „УПЦ КП“.

Повернувши в червні 2016 року 11 статутів УПЦ на доопрацювання, так і не прийнявши рішення про їх реєстрацію або про відмову, Мінкульт порушив закон, каже він. „Називати це“ жестом доброї волі», як це роблять представники Мінкультури, і звинувачувати керівництво УПЦ в «тиску» в ситуації, що склалася — не що інше, як прояв крайнього цинізму», — робить висновок Юрій Решетніков.

Нагадаємо, нещодавно представник Мінкульту Андрій Юраш провів прес-конференцію, під час якої намагався виправдати бездіяльність та упереджене ставлення до УПЦ з боку свого відомства. 3 серпня він заявив на прес-конференції в Києві, що УПЦ намагається змусити зареєструвати статути своїх структурних одиниць. Голова Юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов назвав такі заяви необґрунтованими та спробою запровадження політики подвійних стандартів.

http://news.church.ua/

Всечесні архіпастирі та пастирі,

чесне чернецтво, дорогі брати і сестри!

У житті кожного християнина виникають такі моменти, коли він повинен згадати, що є не просто віруючою людиною, а частиною Православної Церкви — Тіла Христового. І від кожного з нас залежить доля Церкви та країни.

Багатовікова історія нашої землі налічує чимало трагічних сторінок. Нашим землякам довелось пережити безліч випробувань та найбільшим лихом завжди була війна. І в найважчі часи люди об’єднувались у спільній молитві до Бога та Пресвятої Богородиці з проханнями про допомогу. І ми знаємо скільки разів, коли здавалось, померла всяка надія на порятунок, Божа Матір захищала наші міста і села від погибелі.

Сила молитви наших співвітчизників багато разів зберігала і нашу Церкву, і нашу землю. Зараз така молитва потрібна від нас.

З глибокою скорботою на серці ми всі нині переживаємо новітню трагедію — на сході України триває збройний конфлікт, проливається безвинна кров наших земляків. Найбільше, що може зробити наша Церква — це закликати до миру та посилити молитви про дарування миру нашій Українській землі, що ми й робимо від початку збройного протистояння. Але незважаючи на миротворчу місію нашої Церкви, її намагаються зробити ворожою українському суспільству. Сьогодні на мирній території України розпалюється міжконфесійна війна, створюються різноманітні провокації спрямовані як проти духовенства та вірян зокрема, так і проти Української Православної Церкви загалом. Разом з тим, нам відомі непоодинокі випадки, коли об’єднавча сила молитви вірян творила чудеса.

А тому, з Нашого благословення, єпархіями Української Православної Церкви пройде Всеукраїнський хресний хід, з молитвою за Україну, який розпочнеться 9 липня на заході України — зі Свято-Успенської Почаївської Лаври, а 3 липня на сході України — зі Свято-Успенської Святогірської Лаври. 27 липня, напередодні святкування дня Хрещення Київської Русі та пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, ці Хресні ходи зустрінуться у м. Києві на Володимирській гірці і разом пройдуть до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, де будуть звершені урочисті Богослужіння. Хресні ходи супроводжуватимуть чудотворні ікони Божої Матері — «Почаївська» і «Святогірська» та інші шановані святині.

Цей Хресний хід, який одночасно розпочнеться із Заходу і Сходу, пройде всією нашою Державою. Він фактично об’єднає Україну, бо Православна Церква завжди виступала і є зараз такою силою, що єднає всіх людей нашої країни.

Хресний хід — це не просто наш духовний подвиг. Це усвідомлена, вольова дія кожної християнської душі, яка на ділі слідує євангельським заповідям. А тому простого споглядання Хресного ходу — не достатньо. Це час проявити своє християнське сумління.

Хто може йти у Хресному ході довго — нехай іде. Хто може пересуватися тільки у своєму населеному пункті — нехай це робить. Хто може нагодувати паломників — все це також є вашою участю у загальній великій справі.

Коли Господь вимагав покаяння від жителів Ніневії, ті послухали його і відвернули свої серця від зла та насилля. Вони відмовилися від їжі та води і за цей подвиг Господь помилував їх.

Ми віримо, що Божа Матір, Яка стільки разів захищала нашу землю, і сьогодні в сльозах стоїть біля Престолу Свого Сина і за нас молиться. І ми повинні, відкинувши гнів, ненависть, злобу, а озброївшись любов’ю та прощенням посилити свій подвиг молитви: щоб припинились литись материнські сльози, щоб діти не залишались сиротами, жінки — вдовами, аби молодь не ставала інвалідами, щоб наші міста і села не були зруйновані, а домівки — покинуті. Саме така мета Всеукраїнського Хресного ходу — ходи миру, любові та молитви за Україну.

Прикликаю на усіх учасників Хресного ходу Боже благословення та бажаю Всесильної допомоги у цій Богоугодній справі!

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ