Олександрійський Патріарх Феодор: Блаженніший Митрополит Онуфрій — глава канонічної Церкви в Україні

27 вересня 2018 року Блаженніший Патріарх Олександрійський і всієї Африки Феодор II, Предстоятель Олександрійської Православної Церкви закликав вірних УПЦ «залишатися вірними Православній вірі, залишатися в канонічній Церкві».

Патріарх Феодор нагадав, що апостол Петро в I столітті побачив розірваний хітон Христа, і додав: «Цей хітон уже стільки років закривавлений, тому цей хітон потрібно тримати всередині наших сердець. Тому що в історії Церкви були дуже важкі часи, однак ми віримо, що в ці важкі дні в Україні є канонічна Церква».

Олександрійський Патріарх підкреслив, що Предстоятель канонічної Української Православної Церкви — Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій. «Глава канонічної Церкви в Україні — це наш Блаженніший Митрополит Онуфрій, благословенна Богом людина і справжній монах», — зазначив Владика.

Блаженніший Патріарх Феодор згадав, що тиждень тому перебував із візитом у Польщі. Зокрема, Владика розповів, що «з Блаженнішим Митрополитом Савою підписали один документ, що ми знаходимося разом із канонічною Православною Церквою в Україні».

Насамкінець Олександрійський Патріарх зазначив: «Ми будемо разом із тими, хто хоче Православної єдності, тому що моя любов завжди з вами. Також сьогодні ми в храмі, щоб сказати: залишайтеся вірними християнами в Православній Церкві. Величезна подяка, що ви знаходитеся тут! Здоров’я, щастя і Православного життя! Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес!».

http://news.church.ua

Ексклюзивне інтерв’ю Предстоятеля УПЦ про церковні події в Україні (+відео)

Сьогодні, 14 вересня 2018 року, в ефірі програми «Ранок з Інтером» вийшло ексклюзивне інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів про своє ставлення до останніх церковних подій, пов’язаних з діями Константинопольського Патріархату щодо Української Православної Церкви. Предстоятель закликав народ України не боятися нічого, берегти чистоту Православної віри і жити з Богом.

— Сьогодні нас затягують у формат політичної партії, щоб нами не Христос керував, а — політики. Якби я хотів бути політиком, то одразу б пішов у політики. Хоча в молодості в мене були такі шанси. Я їх відкинув. Одягнувши духовні одежі, я повинен піклуватися про духовне і робити духовне. Ті люди, які вдягли ряси, та активно займаються політикою, вибудовують геополітичні плани, — це просто нечесні люди, які не змогли стати справжніми політиками, а зробили з себе перевертнів, щоб через свій духовний образ притягувати до себе людську увагу. Це — нечесно. Перед Богом цим людям доведеться відповідати за це.

Ми — самостійна Церква, і ми маємо всі атрибути незалежності, які необхідні сьогодні для нормального служіння Богові і народові. У нас є свій Священний Синод, незалежний від будь-кого, у нас є свій Архієрейський Собор, незалежний від будь-кого. Рішення нашого Собору є кінцеві, і ніхто їх не може оспорювати, не може накладати на них вето. У нас є церковний суд УПЦ, який є кінцевою інстанцією. У нас економічна, адміністративна незалежність.

Томос обмежить нашу свободу, яку ми сьогодні маємо. Якщо комусь потрібно, будь ласка. Нам це непотрібно. У нас є незалежність, самостійність, є всі атрибути вільного життя, які потрібні для успішного церковного служіння людям.

Те, що ми маємо з Московським Патріархатом, — це духовні зв’язки, молитовні зв’язки, канонічні зв’язки, культурні зв’язки. Це — нормально, так має бути. Церква не є політична організація, яка сьогодні одного любить, а іншого ненавидить, а завтра — навпаки. Церква всіх любить! Ми любимо росіян, ми любимо американців, ми любимо африканців, ми любимо азіатів. У нас немає ворогів. У нас є неприятелі, які противляться нам, але це не є вороги. Ми за них молимося.

Константинопольський Патріархат надіслав в Україну двох своїх екзархів. Такі дії є антиканонічними — надсилати в нашу незалежну Церкву своїх легатів, своїх екзархів.

Колись це була могутня Церква, яка охоплювала весь цивілізований світ, вона себе ототожнювала з Візантійською імперією. Візантійська імперія охоплювала весь світ, і Церква була еквівалентною імперії. Але сьогодні тієї імперії немає. Вони живуть минулим.

Сьогодні велика держава Візантія стала Турцією, і віра там нині не православна. Сьогодні православних віруючих там можна перерахувати на пальцях. Ті, хто свою рідну Вітчизну довели до того, що вона з православної держави перетворилася на мусульманську державу, хочуть нами командувати і вчити нас, як нам потрібно жити. Вони хочуть теж довести нашу Україну до такого стану, до якого довели свою Батьківщину. Тож, немає ні морального, ні канонічного права призначати сюди екзархів і втручатися в наші справи.

Втручання у справи іншої Церкви — це є антицерковна, антиканонічна дія і це є гріх, а гріх призводить до розділення людей. Втручання у справи нашої Церкви може породити розкол Православної Церкви у світовому масштабі.

Церква не може жити за стандартами мирського життя. Мирське життя, особливо політичне, змішане з інтригами, обманами, зрадами. Набір всякого зла. Церква не може жити такими мірилами, такими нормами. Церква живе Заповідями Христовими. У нас є свої методи боротьби зі злом. Це — молитва, це — покаяння, це — терпіння, це — смирення перед Богом і один перед одним. Це та сильна зброя, яка нищить зло.

Священик закликаний до того, щоб бути миротворцем, а не політиком, який роз’єднує людей. Та ідеологія, яка сьогодні пропагується, не є Божою ідеологією. Та особлива «мораль», що насаджують у нашому суспільстві, стає не християнською, а антихристиянською. Вводяться нові правила: одностатеві шлюби, аборти, вбивства тощо. Це є противне Христу, Бог не благословляє цього.

Церква виконує свою місію — вона веде людину до Бога. Вона нагадує людям, що ми всі є творіння Божі, закликає любити один одного, бути терпимими одного до одного, допомагати один одному. Знаю, Церква буде до кінця світу, тому що Господь сказав, що «врата адові не переможуть Її» (Мф. 16: 18).

Я хотів би звернутися до всіх вірних православних України. Не бійтеся нічого, будьте тверді у своїй любові до Бога, бережіть чистоту Православної віри, яка є дорогою, що веде до Бога. Любіть один одного, терпіть один одного, допомагайте один одному. Зло минеться, а добро буде жити вічно. Якщо ми будемо все терпіти, жити в любові до всіх та один до одного, то ніяке зло нас не переможе. Бог є Бог сили. А зло сили немає. Живіть із Богом! І будемо радісні, щасливі і благословенні!

http://news.church.ua

ЗВЕРНЕННЯ Священного Синоду Української Православної Церкви до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні»

   Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

 Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом — «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання — все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності.

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви!

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової — Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас — архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

http://news.church.ua

Расписание Богослужений на Страстной седмице 2018 года

4.04.2018
среда
16:00
Великопостная утреня
5.04.2018
четверг
8:30
Великий Четверг. Воспоминание Тайной Вечери. Литургия Василия Великого.
5.04.2018
четверг
17:00
Воспоминание Святых спасительных Страстей Господа нашего Иисуса Христа. Чтение 12 страстных Евангелий.
6.04.2018
пятница
8:30
Великий Пяток. Царские часы. Великая вечерня с вынесением святой Плащаницы.
6.04.2018
пятница
16:00
Утреня Великой Субботы. Воспоминание погребения Господа нашего Иисуса Христа.
7.04.2018
суббота
8:30
Великая Суббота. Благовещение Пресвятой Богородицы. Литургия св. Василия Великого. Освящение вина.
в ночь с 7.04. на 8.04.2018 суббота — воскресение
23:30
ПАСХА. ВОСКРЕСЕНИЕ ХРИСТОВО. После литургии — освящение пасок (около 5:00 утра)

 

Расписание богослужений на 5-ю седмицу Великого Поста 2018 г.

19.03.2018
понедельник
16:00 Двупсалмие, утрения
20.03.2018
вторник
08:00 40 Севастийских мучеников, Литургия Преждеосвященных Даров
21.03.2018
среда
16:00 Мариино стояние. Чтение Великого канона  прп. Адрея Критского
23.03.2018
пятница
16:00 Утреня с чтением акафиста Пресвятой Богородице
24.03.2018
пятница
08:30 Суббота акафиста. Похвала Пересвятой Богородицы. Литургия Иоанна Златоуста.
24.03.2018
суббота
16:00 Всенощное бдение
25.03.2018
воскресение
8:30 Литургия Василия великого. Прп. Марии Египетской

У суботу першої седмиці Великого посту єп. Васильківський Миколай звершив Божественну літургію в нашому храмі

24 лютого, у суботу першої седмиці Великого посту, єп. Васильківський Миколай звершив Божественну літургію в нашому храмі на честь святого великомученика Димитрія Солунського.

Його преосвященству співслужили священики нашого храму.

Після богослужіння владика Миколай побажав всім допомоги Божої в подальшому проходженні Великого посту.

Єпископ Васильківський Миколай звершив чин Пасії

23 лютого, у п’ятницю першої седмиці Великого посту з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай звершив чин Пасії в нашому храмі на честь святого великомученика Димитрія Солунського.

Преосвященному владиці співслужили священики храму.

Після богослужіння Преосвященний владика Миколай звернувся до духовенства та парафіян із архіпастирським словом і передав присутнім благословення Предстоятеля Української Православної Церкви.

Єпископ Васильківський Миколай звершив першу літургію Передосвячених Дарів в нашому храмі

DSC_000323 лютого, у п’ятницю першої седмиці Великого посту, єпископ Васильківський Миколай звершив першу цього року літургію Передосвячених Дарів у нашому храмі.

Його преосвященству співслужили священики нашого храму.

На завершення літургії преосвященний владика очолив молебен з каноном великомученику Феодору Тирону і благословінням колива.

Єпископ Васильківський Миколай звершив читання заключної частини Великого покаянного канону

22 лютого, в четвер першої седмиці Великого посту, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київським вікаріатством звершив читання заключної частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського в нашому храмі на честь святого великомученика Димитрія Солунського.

Після читання Великого канону преосвященний владика звернувся до парафіян із словами проповіді.

На завершення єпископ Миколай передав всім поздоровлення з початком Великого посту та благословення на піст від Предстоятеля Української Православної Церкви.

Расписание богослужений на первую седмицу Великого Поста 2018 г.

19.02.2018
понедельник
16:00
Великое повечерие с каноном прп. Андрея Критского
20.02.2018
вторник
16:00
Великое повечерие с каноном прп. Андрея Критского
21.02.2018
среда
16:00
Великое повечерие с каноном прп. Андрея Критского
22.02.2018
четверг
16:00
Великое повечерие с каноном прп. Андрея Критского, утрения
23.02.2018
пятница
8:00
Литургия преждеосвященных даров,
после литургии — канон св. Федору Тирону и благословение колива
23.02.2018
пятница
16:00
Паcсия, утреня
24.02.2018
суббота
8:30
Литургия Иоанна Златоуста, память вмч. Феодора Тирона,
после литургии — панихида
24.02.2018
суббота
16:00
Всенощное бдение
25.02.2018
воскресение
8:30
Литургия Василия великого. Торжество Православия.